Площа - 1 000 кв.км (65 500 га - с/г земель, 40% - ліси). Район межує з Румунією. Загальна кількість населених пунктів складає 57, з яких 1 місто, 21 велике село. Середня
густота населення - 94,8 чол. на 1 кв.км. Населення Хустського району
складає 127,3 тис.чол., з яких міське населення - 40,6 тис., а сільське
- 86,7 тис.Центральні органи адміністративного
управління району знаходяться у місті Хуст (32,5 тис.чол.). Загалом на
території району проживають представники рiзних нацiональностей, серед
яких виразно представлені українці, румуни, німці, угорці, росіяни,
роми.
Переважну більшість території району займають гори, а
найвищою точкою Хустщини є вершина Лак, що підіймається на 1 134 метр.
Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річки Тиса, Теребля. На
території району знаходиться "Закарпатське море" - Вільшанське
водосховище та вулканічне Липовецьке озеро, яке, до речі, розташоване у
горловині давнього вулкану. Про нього розповідають багато таємничих
історій.
В районі знаходяться унікальні дерев'яні церкви у селах
Данилово, Крайниково, Сокирниця, Олександрівка, окрім того тут є
декілька монастирів жiночий православний у селі Драгово-Забродь,
жiночий православний у селі Липча, чоловiчий православний у селі
Iза-Нанково, чоловiчий православний у Хуст-Городилово, чоловічий
православний у Хуст-Колесарово.
Цікаво, що на території району
знаходяться два середньовічні замки Хустський ХІ-XVIII ст. та
Вишківський ХIII-XIV ст. Руїни Хустського замку - у 1191р. угорські
королі закінчили будувати фортецю, будівництво якої йшло понад сто
років. Після 1526р. замок перейшов до Трансільванського князівства. У
1709р. у замку відбувся загальнотрансільванський сейм прибічників
Ференца ІІ Ракоці. У 1766р. під час великої грози над Хустом блискавка
влучила в порохову вежу замку і запалила її, від чого значна частина
фортеці була знищена.
Залишки Вишківського замку - перша згадка
про фортецю відноситься до кінця ХІІІст. (1281 р.), коли брати Мік та
Іштван Чепа з роду Гунт-Пазмань на землях, подарованих їм угорським
королем Ласло ІV побудували на горі Вар-Гедь (висота 589 м) земляну
фортецю. Вона виконувала роль охорони водного шляху по Тисі, по якому
йшла із солотвинських солекопалень кам'яна сіль. У 1300-1350 рр.
фортеця була центром Мараморського комітату.
Цікаво що саме на
Хустщині у 1874 р. винахiдник А. Єнковський iз села Стеблiвки винайшов
машину для механiзованого збирання пшеницi, яку пізніше запатентували у
США як комбайн.
Не менш цікавим є те, що після розпаду
Австро-Угорщини восени 1918 р. багато закарпатців виявило бажання
приєднатися до України і про це чітко було заявлено на з'їзді саме у
невеличкому тоді містечку Хуст, 21 січня 1919 р.
А через два
десятиліття Хустщина дала закарпатській історії черговий поворот 15
березня 1939 р. було проголошення нове державне утворення - Карпатська
Україна з центром у місті Хуст, а першим її президентом став Августин
Волошин. На жаль, ця держава проіснувала зовсім недовго, оскільки
невдовзі була окупована Угорщиною. А вже у 1941 році Угорська держава,
до складу якої входило і Закарпаття, вступила у другу світову війну.
Слава
села Шандрова або сьогоднішньої Олександрівки на початку ХХ століття
гриміла по усіх Карпатах. І принесла її цьому селу невелика криниця, з
якої добували ропу - сильно солену воду, яка нагадує своїм зовнішнім
видом мармелад який утворився від сильної концентрації солі. Раніше
знаменита шандрівська криниця приносила значний дохід селу. Сюди з усіх
усюд з'їжджалися люди на возах з бочками, аби набрати в них ропи, яку
потім використовували для квашення фруктів та овочів, а жителі села
випаровували її і таким чином добували чисту сіль. Через великий
транспортний потік Олександрівка розширила свою інфраструктуру,
особливо розвинулося бондарство та солеваріння. Але історичний час
змінився, сіль перестала цінитися і криниця занепала разом із старою
славою. Одиноко стоїть криниця посеред села і чекає на своє
відродження, адже соляної води - ропи там не поменшало.
До речі назва міста Хуст походить з угорської "земля воєводи Густі".
Флора
Хустщини представлена унікальними рослинами: астра альпiйська,
еритренiй собачий зуб, сосна кедрова, тирлич вирiзаний, тирлич жовтий,
тис ягiдний, дзвоники карпатські, ширянка альпійська, виток
карпатський, смородина карпатська, льон гірський. Серед тварин особливо
поширені на Хустщині: лисиця, вовк, єнотовидний собака, бурий ведмідь,
борсук, куниця, горностай, видра, лісовий кіт, рись, заєць, білка,
дикий кабан, козуля, карпатський олень. Серед птахів слід назвати
глухаря, тетерева, рябчика, сіру куріпку, сову, дика гуска, дика качка,
а з плазунів поширені ящірки, вуж, веретільниця, гадюка звичайна,
саламандра. У річках району водиться багато риби: форель струмкова,
лосось дунайський, харiус, умбра, бабець, марена, головень, плiтка,
карась. На території Хустщини розташований Хустський масив Карпатського
заповідника "Долина нарцисів", а також кілька унікальних заказників, де
охороняються унікальні рослини та тварини Карпат. Саме тут ростуть
унікальні дикі гірські нарциси, які не збереглися ніде більше у Європі.
Як стверджують вчені, в льодовиковий період сталися геологічні
катаклізми і з гір зповз величезний шмат землі разом з рослинами, які і
стали знаменитістю цієї долини. А ось неподалік с.Іза знаходиться
знаменита на всю Україну оленяча ферма, де вирощують плямистих оленів з
метою здобуття з рогів цих благородних тварин важливої медичної
сировини - пантокрину.
