В Рокосові добре пам"ятають, коли село було чистим, вода у потоці прозора і повітря завжди свіжим. Згодом, за радянських часів, рокосівчанам пообіцяли робочі місця, нові хороші дороги, інфраструктуру, соціальну підтримку. В той час діяв принцип: сказано-зроблено. Але понадміру. В обмін на це у селі звели асфальтний завод і завод залізобетонних виробів, розробили кар"єри. Селяни стикнулися з тим, про що й гадки не мали: де б краще білизну сушити, подалі від промислової пилюки, як дітей вберегти від цих викидів.
З розпадом Союзу заводи виробництво припинили. Хтось втратив роботу, а хтось отримав очікуваний спокій і чистоту. Здавалося, рокосівчани вже ніколи в ту саму воду не ввійдуть. Але чи так це насправді?
Виробництво зупинилося та промислова зона на території заводів лишилася. Поклали на неї око товариші з Дніпропетровщини. Ті ж самі, які свого часу придбали Перечинський лісохімічний комбінат. Група "Поліпром" акціонувала Завод залізобетонних виробів. Почав рокосівський люд з острахом обговорювати перспективи села. За пресою слідкують в Рокосові уважно, а останнім часом публікацій про Перечинський ЛХК вистачає. Де, як не там знайдеш описи побічних захворювань і оцетових дощів? Чимало рокосівчан подорожують областю і знають не з чуток про екологічну ситуацію в Перечині і в інших містах, де є промислові об"єкти. Та й самі перечинці радять їм не допускати такого хімічного сусідства. Тож знаючи, хто придбав ЗЗБВ, пішло по селу, що незабаром в Рокосові може з"явитися щось нове.
Поки все це було здогадками та чутками, ніхто особливо не переймався. Але за характером рокосівчани-народ пильний, уважний і організований. Гуртуються для захисту своїх інтересів. Так, у 2009 році створили громадську організацію "За Рокосово!". Спочатку хотіли обмежитися підтримкою підприємців села, щоб спільно вирішувати нагальні проблеми. Однак, враховуючи вищезгадані екологічні перестороги, звернули увагу і на ці питання.
Саме в ГО "За Рокосово" першими дізналися про існування містичного рішення сільради "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації для реалізації проекту по організації виробництва деревновугільної продукції на території ЗАТ "Хустський ЗЗБВ" від 24 липня 2009 року. Знаючи, що керуючись ним, зацікавлені особи збирають дозволи для запуску якогось виробництва, вирішили діяти оперативно і рішуче.
Очолює "За Рокосово" депутат Хустської районної ради М.С.Липчей. Знаючи, що членами громадської організації є депутати сільської ради, у нього виникли сумніви щодо легітимності дозволу. Справді, депутатів дуже здивувало існування такого документа. Багато хто з них про нього не знав взагалі нічого. Окремі пригадали про його розгляд на сесії, але запевняли, що йшлося зовсім про інше.
М.Липчей пропонує проінформувати громадськість. Оперативно готують листівки для селян про "виробничі" перспективи, інформують решту депутатів. Ясна річ, громада обурена новиною. Старші пригадують, що такого в селі не було ніколи. Навіть за Сталіна людей інформували, що буде збудовано на околицях і до яких можливих наслідків готуватися. Але так, щоб власна ж влада ігнорувала думку людей?
Депутати сільської ради приймають рішення провести позачергову сесію. На порядку денному лише одне питання- скасування сумнозвісного рішення. Про нього знають вже не лише в Рокосові. Одне з найбільших сіл району не може пройти повз увагу інших Хустян. Тож підтримати рокосівчан вирішують активісти міської організації "Фронт змін" на чолі з Валерієм Лунченком.
На сесії стурбовані люди і депутати уточнюють інформацію- на території ЗЗБВ хочуть налагодити виробництво дерев"яного вугілля. Про це майже ніхто не знає, тому і сумніваються: раптом під ширмою цього виробництва можуть налагодити інше, токсичне і шкідливе? Сумнівів додає відсутність заяви на дозвіл. Виявляється, в державних установах, документи зникають під час поточних ремонтів. Сільського голову Івана Чоповдю це не лякає. Його волі і підпису достатньо для того, щоб давати дозволи. Радитися з депутатським корпусом він би став, якби було все готове для запуску підприємства. Захищав інтереси запланованого виробництва на сесії голова правління Перечинського лісохімкомбінату Юрій Мальцев. Запевняв, що вироблятимуть лише вугілля, яке жодної екологічної загрози для Рокосова не несе. Тим паче, що виробництво знаходиться у промисловій зоні. А те, що пишуть про Перечин-це перебільшення недолугих журналістів. Виступали на сесії і "незалежні" екологічні експерти, які приїхали разом з Мальцевим. Але жодних чітких відповідей на питання про шкідливість виробництва, вони так і не дали. А у активістів ГО "За Рокосово" вони були ключовими. Мирослав Білецький, представник цього об"єднання, на сесії почув лише філософську тираду про те, що шкідливість виробництва-річ відносна. Тож аргументи екологів не переконали ні громаду, ні депутатів. Селяни категорично висловилися проти проекту. Найзавзятіші ставили ультиматум: в разі появи шкідливого виробництва перекриють автотрасу та залізничну дорогу. Мовляв, якщо в Перечині таке терпітимуть, то в Рокосові -ні!. Всі законні акції громадянського протесту також зголосилися підтримати організації "За Рокосово" і "Фронт змін".
Засідання сесії було жваве і часом дуже емоційне. Рішення про надання дозволу на збір документації скасували. Але питань залишилося більше, ніж відповідей. Що сталося б, якби інформація про рішення не потрапила до активістів "За Рокосово". Що було б, якби активна молодь не висловила свого протесту проти прихованих рішень влади? Чому сільський голова дозволив собі такі дії? Чи рятує економіку одного села маленький цех, про наслідки роботи якого не знають ті, хто живе поруч з ним?
Відповіді на ці питання рокосівчани знайдуть вже найближчим часом. Тому, що знають і вірять: тих, хто хоче жити в гарному і чистому Рокосові-більшість.