Більше 10 років жителі закарпатського містечка страждають від викидів лісохімічного комбінату
Перечинський
лісохімічний комбінат знаходиться на півночі Закарпаття. Заснований він
був ще в 1893 році австро-угорською компанією, і, як й інші лісохімічні
підприємства, робив деревне вугілля, ацетон, метиловий спирт, оцтову
кислоту й т.ін. Попит на таку продукцію майже все минуле століття був
високим, тому комбінат працював безперебійно, не зупиняючись навіть під
час Другої світової війни. З 1993 по 1997 рік через розвал СРСР й
економічну кризу, що наступила з ним, комбінат майже зупинився. У 1998
році більшість його акцій викупило науково-виробниче підприємство
"Поліпром" (Дніпропетровськ), яке відновило виробництво. Уже в 2006
році комбінат виробляв 13482,5 тонн карбамідо-формальдегідних смол,
18297,9 тонн етілацетату, 19833,2 тонн деревного вугілля. Сьогодні
продукція комбінату експортується до 18 країн миру, у тому числі, до
Австрії, Бєларусі, Бельгії, Німеччини, Іспанії, Італії, Латвії,
Молдови, Росії, Словаччини, Франції, Чехії й Югославії.
На жаль,
відроджувався комбінат із серйозними порушеннями екологічних і
санітарних норм. Так, в 2004 році будівництво 2 черги цеху із
виробництва деревного вугілля (другої реторти) було почато без
позитивного висновку державної екологічної експертизи, а ділянка для
розміщення цеху була обрана без дотримання санітарної зони. Через
відсутність висновку екологічної експертизи екологічна інспекція
призупинила будівельні роботи. Але незабаром позитивний висновок був
отриманий, а будівництво відновлене на тій же самій ділянці (хоча
санітарна зона завдяки цьому не з’явилася). Слідом за порушенням
екологічних норм логічно було очікувати забруднення навколишнього
середовища. Воно й відбулося. За словами лідера перечинської
ініціативної групи, хіміка за фахом, В. Іваника, за часів СРСР викидів
практично не було, зараз вони відбуваються кожні 10 хвилин. Така
ситуація може бути пов'язана зі зміною виробничих пріоритетів
комбінату. Лісохімічну продукцію можна розділити на дві частини:
деревне вугілля й інша органіка. І, якщо при СРСР комбінат орієнтувався
на виробництво "іншої органіки", зараз пріоритети змістилися на деревне
вугілля. Інші ж органічні сполуки попитом не користуються, чому й
перейшли до категорії відходів. За інформацією ініціативної групи,
комбінат щодоби викидає парогазовую суміш, що складається з оцтової
кислоти (обсяг - близько 2 т на добу), метанолу, мурашиної кислоти,
ацетону й фенолів. Крім цього, у нічний час при вакуумізації
мочевино-формальдегідної смоли (добове виробництво становить 40 т) в
атмосферу викидається близько 2,7 т мурашиного альдегіду. До 90%
викидів відбувається вночі. "Фахівці, які раніше працювали на
комбінаті, стверджують, що для зменшення викидів паро-газів їх варто
спалювати. Проте, у силу технічних проблем спалюється не більше 50%
паро-газів". Тепер під час атмосферних опадів люди в Перечині
задихаються. А. Іваник (брат В. Іваника): "у березні 2005 року я
потрапив під дощ. Це був чистий оцет, а не дощ. Почав задихатися, а очі
стало сильно щипати, пекти, потім цілу ніч був нестерпний біль, до того
ще й голова розболілася, на що ніколи скаржився. Я пішов до районного
окуліста. Доктор дав напрямок на операцію. З лівого ока видалили
штучний кришталик, - тепер його зір нульовий, а, щоб бачити правим
оком, доводитися носити окуляри +6". До речі, цього року комбінат
своєрідно поздоровив місцевих жителів з Різдвом: уже 6 січня в оцтовій
хмарі було важко дихати.
Із заяв ініціативної групи: "останні
три роки практично не плодоносять фруктові дерева, обсипаються не
тільки квітки, але й зав'язі плодів, листя навіть на лісових деревах
скручується й обсипається, чорніє листя картоплі; помідори й огірки
хворіють внаслідок випадання кислотних дощів", "усередині літа 2004
року ліс між селами Зарічево та Дубриничі пожовтів". Тепер про
скиди комбінату: "Відходи виробництва лісохімкомбінату скидаються в
ріку Уж без належної фільтрації. У спекотну погоду в річці віддає
хімікатами, поблизу стоків у ріці навіть риба гине, а дно вкрите
слизистою масою". А з Ужа п'ють воду і Перечин, і Ужгород.
"Протягом останніх декількох років, з часу запуску другої реторти, у
Перечині різко зросла смертність, причому не тільки серед людей старше
70 або 80 років. Хоча місто й невелике - у ньому живе більше 7 тисяч
чоловік, - але майже щодня кого-небудь ховають. Торік по вулиці
Толстого вмерло четверо людей у віці від 22 до 52 років зі страшними
діагнозами: рак, цироз печінки, туберкульоз". "Сімейний лікар Еліна
Анталовська констатує, що "викиди в повітря призводять до того, що
отруйні речовини осідають на ґрунт, воду, рослини і таким чином
потрапляють в організм тварини і людини. Найболючіше шкідливий вплив
відчувається вагітними жінками, що нерідко призводить до
внутрішньо-утробної смерті плоду, викликає вроджені вади
новонароджених, також є підвищений ризик смертності немовлят до року.
Дихаючи забрудненим повітрям, у дорослих підвищується ризик хронічних
захворювань дихальної, травної, ендокринної та серцево-судинної систем,
частішають алергічні хвороби, гостра ниркова недостатність, діабет та
злоякісні утворення в організмі". І щодо заготівлі сировини для
комбінату виникають небезпідставні підозри: "Нас хвилює масова вирубка
лісів, що ведеться з порушенням екологічних норм, а, виходить, істотно
впливає на екологічний стан у Перечинському районі: висихають лісові
джерела, колодязі, падає рівень води в річці Уж".
По таких
заявах перечинців екологічна інспекція кілька разів перевіряла
діяльність лісохімічного комбінату, причому в 2005 році - за дорученням
Прем'єр-міністра. І їхня позиція в цілому така: "Виробництво оцтової
кислоти з часу створення ВАТ "Перечинський лісохімічний комбінат"
припинено. Оцтова кислота використовується, як сировина, у виробництві
етилацетату. Основними джерелами викидів парів оцтової кислоти в
атмосферне повітря є горловини залізничних цистерн при їх вивантаженні,
"дихальні" клапани ємностей при зберіганні оцтової кислоти, періодичні
залпові викиди з верхніх затворів реторт при їх завантаженні. Під час
проведення перевірки запахів парів оцтової кислоти на території міста
Перечин як і на території комбінату не відчувалося". Отож, на думку
офіційних "екологів", викиди незначні і є наслідком дрібних порушень
технології. Комбінат, полемізуючи в мас-медіа з опонентами, взагалі
оперує сміховинними аргументами: "кислотні дощі не можуть бути побічним
продуктом Перечинського лісохімічного комбінату з тієї причини, що
кислотні хмари утворюються не в нас, а в Німеччині, Франції або Росії й
випадають у нас залежно від того, звідки дує вітер". Цього не може бути
тому, що цього не може бути ніколи!
Нижче ми приводимо свіжу заяву ініціативної групи, яка опублікована в закарпатській газеті "Новинка" (12.12.09). *
У Міністерство охорони навколишнього середовища, прокурору Закарпатської області, редакції газети "Новинка"
Диву
даєшся, коли читаєш матеріали, які отримуємо від правоохоронних та
природоохоронних різного рівня органів. Складається враження, що
держави не існує, адже ніхто нічого не бачить і не хоче бачити, ніхто
нікого не чує і чути не хоче. Таким виявився і законодавчий орган
держави, адже ним прийнятий закон гласить, що для перевірки суб'єктів
підприємницької діяльності контролюючі органи повинні завчасно, не
менше ніж за 10 днів, повідомити про майбутню ревізію їх діяльності. На
що у такому випадку можна сподіватись від такої перевірки, якщо до
цього додати ще і високий рівень корупції серед перевіряючих?
А тепер більш конкретно.
На початку квітня цього року, ми, члени ініціативної групи, направили
на ім'я начальника Державної екологічної інспекції Закарпатської
області п. Павлея Ю.М. заяву, у якій просили створити комісію для
перевірки екологічної ситуації в м. Перечин, пов'язаної з діяльністю
ВАТ "Перечинський ЛХК", до якої включити представника Обласної
санепідемстанції та від громади м. Перечин: Іваника В.І., Філоненка
С.В., Панову М.І. Дивними здаються два факти: 1. На період роботи комісії від екологічної інспекції краю реторту №1 чомусь не завантажували деревиною. 2. До складу цієї комісії чомусь запросили тільки Панову М.І.
Результат - а як завжди.
Цікаво, що у більшості випадків перевіряючі стверджують: мають місце
незначні перевищення шкідливих речовин, як у повітрі, так і у воді.
Однак кожний ранок по м. Перечин поширюється сморід, який відчувають
навіть у районі магазину "Карпати", а у нічні часи взагалі нічим
дихати. А потічок, який тече вздовж бувшого заводу "Стеатит", через
базарну площу, часто дуже смердить, а вода у ньому нагадує воду після
миття склянки від молока. Всього цього ніхто не чує і не бачить.
Слід вказати, що план по виробництву вугілля на кожну реторту становить
34 тонни. Якщо врахувати, що для отримання такої кількості вугілля
необхідно більше 300 т деревини, то можемо собі уявити, скільки оцтової
кислоти викидують у навколишнє середовище, адже відомо, що з однієї
тонни сухої букової деревини вихід оцтової кислоти становить 11-14 кг.
Але ж мова йде про цілий букет шкідливих речовин. Не дивно, що останні
роки у Перечині люди вмирають з діагнозом "рак" легенів, горла тощо. У
обласному онкодиспансері здивовані такою ситуацією, проте головний
лікар Перечинської лікарні Пастеляк А.В. мовчить, як і деякі інші
лікарі, відповідальні за цю ситуацію, проте їздять вони не на зовсім
дешевих іномарках. Звідки і чому, якщо зарплатня лікаря така, що
належним чином і прокормитися неможливо? До того ж
інженерно-технічні працівники, які тепер перебувають на заслуженому
відпочинку або з різних причин не працюють на комбінаті, стверджують,
що максимум, чого можна добитися для зменшення викидів паро-газів - їх
спалювати. Проте в силу технічних проблем спалюють не більше 50%
паро-газів. Тому вночі жалюзі повністю не закривають, чим пояснюються
інтенсивніші викиди паро-газів саме в цей час.
А тоді інше...,
зі слів О. Басюка, шкідливі відходи складують. Навіть заступник
міністра охорони природи В. Луцько повірив у такі казки. Резонно
виникає питання: а потім що з ними? Нами були зафіксовані декілька
випадків сильного запаху оцтової кислоти у повітрі, а двічі з "неба" у
прямому розумінні падав "оцтовий дощ". А пан Луцько стверджує, що запах
оцтової кислоти зумовлений її випарами з горловини цистерни, у якій її
зберігають. Другий не менш курйозний факт: як стверджує пан Луцько,
надсмольні води з цеху карбамідно-формальдегідних смол складують в
ємність, яка у період дощів переповнюється і є потенційним джерелом
забруднення. Хіба не знав п. Луцько, що біля цеху стоїть цистерна
ємністю близько 10 м3, яка за якісь 2-3 дні заповнюється надсмольними
водами, а біля цистерни є труба, яка веде у потічок, що тече під
базарною площею. От таким чином зберігають шкідливі відходи! Дивно,
що панове з лісохімкомбінату стверджують: ми формалін не
використовуємо. Виникає питання, як можна одержати
мочевино-формальдегідну смолу без формальдегіду?
Ставимо питання
правоохоронним органам: хто дав дозвіл на будівництво другої черги
піролізного цеху, якщо згідно припису головного державного санітарного
лікаря, земельна ділянка під її будівництво за санітарно-технічними
нормами непридатна. Крім цього, дивним є те, що ВАТ "Перечинський ЛХК"
об'явлений керівництвом комбінату збитковим. Поміркуємо над деякими
цифрами. Виробництво етилацетату сягає близько 70 т на добу, і при
цінах 600 $ за тонну, випливає, що комбінат отримує ~ 1 млн. грн. за
три доби, а виробництво деревного вугілля сягає близько 60 т на добу,
при цінах 3000 євро за тонну можна підрахувати, якими грошима
маніпулюють "любі друзі" з Дніпропетровська. А якщо додати виробництво
та збут карбамідо-формальдегідної смоли, хитрі схеми закупки сировини,
хитромудрі схеми збуту продукції у Європу через 2-3 посередників, нам
залишається тільки гадати та думати, чому про екологічні проблеми краю
в цілому ніхто не думає. Усе виробництво у сутінках ночі. На
кінець, хочемо наголосити, що у 2010 році грядуть великі зміни, "любі
друзі" втечуть від покарання, а відповідати доведеться нашим
квіслінгам, нашим "патріотам", нашим флюгерам. З повагою до всіх, жителі Перечина
\\|// БАЙБАК \\|// Екологічна група "Печеніги" (# 461 від 08. 01. 10)
